СПАЗМ СЕЧОВОГО МІХУРА

Захворювання розвивається впродовж 1-3-х днів. Зазвичай власник собаки помічає, що у жи­вотного з'явилися часті безрезультатні позиви до сечовипускання. Через деякий час позиви починають супроводжуватися скигленням. Живот­ное хворобливо реагує на дотик до черевної стінки. 

Захворювання прогресує з кожною годиною, оскільки в сечовому міхурі скупчується сеча, викликаючи розтягування його стінок. Це приводить до сильної больової реакції, аж до парезу задніх конечно­стей (створюється враження, що кінцівки отня­лись).

Причини, що викликають дане захворювання, можуть бути найрізноманітніші: камені сечового міхура, новоутворення, травми і т.д.

У псів однієї з причин може бути травма - статевого члена.

При невчасному наданні допомоги живот­ное гине від розриву сечового міхура.

Наші ре­комендации наступні:

На початковій стадій — увечері при прогулянці сечовипускання було в нормі, а вранці з'явилися перші ознаки хвороби.

1. Но-шпа — 1,0-2,0 мл в/м  або пігулки 1-2 шт.

2 рази на день.

2. Уросульфан — 1-2 пігулки З рази на день.

3. Відвар толокнянки (ведмедячі вушка) — 2-3 стол. ложки 5-6 разів на день.

В кінці першої доби, коли з'явилися призна­ки больової реакції, необхідно.

4. Анальгін — 1—2 пігулки 3—4 рази на день.

5. Димедрол — 1-2 пігулки 1—2 рази на день.

6. Продовжувати давати пігулки но-шпа (див. № 1).

7. Занурити тварину на 1 годину в теплу воду.

При безрезультатному лікуванні терміново транспортувати тварину у ветеринарну клініку. Лікар, викликаний додому, не завжди зможе надати дей­ственную допомогу. Не виключено проведення сроч­ной хірургічної операції.